Усе починається із променів. Але йдеться не про сонячні, а про космічні, які падають на Землю з усіх боків. Коли ці промені стикаються із «щитами» Землі — атмосферою, у верхніх її шарах утворюється радіоактивний ізотоп вуглецю (C-14).
Після того як цей ізотоп взаємодіє з азотом (N), який складає більшу частину атмосфери, утворюється вже відомий нам вуглець. При окисненні він перетворюється на CO₂ або ж вуглекислий газ.
Цей елемент є ключовим для нашого життя, адже включається в природний цикл: його засвоюють рослини під час фотосинтезу, а тварини отримують його через харчовий ланцюг.
C-14 є нестабільним і розпадається з часом, перетворюючись назад на азот (N-14) шляхом бета-розпаду з випромінюванням електрона.
Період напіврозпаду C-14 становить 5730 років, тобто за цей час його кількість зменшується наполовину.
Коли живий організм (тварина чи рослина) гине, обмін вуглецю з навколишнім середовищем припиняється, і вміст C-14 починає зменшуватися лише за рахунок розпаду.
Вимірювання залишкового C-14 у зразку дозволяє оцінити, скільки часу минуло з моменту смерті організму.