Синя в’язниця (Blue Lock — англ., ブルーロック, Burū Rokku — яп.) — це спортивна манга у жанрі шьонен, яка стала яскравим прикладом творів так званого "newGen" - нового покоління японської візуальної літератури та здобула мільйони шанувальників.
Історія
Манга “Синя в’язниця вперше вийшла у світ 1 серпня 2018 року у японському журналі Weekly Shōnen Magazine, який видає компанія Kodansha. Вона була написана Мунеюкі Канешіро та проілюстрована Юсуке Номурою. Пізніше історія отримала свою анімовану адаптацію та з’явилася на екранах у жовтні 2022 року. Після успіху першого сезону, проєкт був продовжений на другий сезон, який наразі виходить, а фанбаза як аніме, так і манги постійно поповнюється. Що тут і казати, якщо ця футбольно-спортивна історія потрапила у рейтинг 15 найпродаваніших манг 2024 року та навіть змогла обігнати свого легендарного попередника Haikyuu!! або ж “Волейбол” із результатами у 3,06 мільйонів проданих копій.
Сюжет
Сімнадцятирічний учень старшої школи Ісагі Йоіті з дитинства марить футболом та мріє стати найкращим нападником у світі. Але девіз його шкільної команди — “Один за всіх і всі за одного” — пригнічує хлопця й стримує його приховані бажання стати найкращим. Йому нічого не залишається, окрім як змиритися з суворою правдою життя, адже футбол і справді командна гра, і його неможливо виграти самотужки. Але після прикрого програшу у шкільному чемпіонаті, коли дитячу мрію майже було поховано, йому раптом приходить запрошення від японської асоціації футболу для участі в особливій спортивній програмі. Коли він приходить на вказане місце зустрічі, то дізнається від куратора проєкту, трохи моторошного дивака Его Джінпачі, що Японія вирішила створити величезний проєкт під назвою “Синя в’язниця” з однією метою — створення найшаленішого нападника, який приведе Японію до перемоги у світовому чемпіонаті. Філософія В’язниці сильно відрізнялася від тієї, що була в шкільній команді Ісагі, адже, за словами Его, тільки найзапекліший егоїст зможе вижити тут, обійшовши 299 інших учасників, та стати найкращим страйкером Японії. Звідси і починається шлях Ісагі Йоіті, футболіста, який майже поховав свою мрію, але отримав шанс нарешті дати волю своєму "Я"
Особливість
Попри те, що це далеко не перша спортивна манга, те, наскільки швидко та сильно вона заполонила собою усе навколо, дійсно можна вважати успіхом. То що ж саме могло спричинити таку популярність? Зазвичай шьонени, не кажучи вже про ті, які містять спортивну тематику, побудовані на базових кліше: добрий головний герой із цілою валізою психологічних травм за плечима має заповітну мрію, досягти якої він зможе за допомогою сили волі та друзів, яких знайшов на шляху.
Що ж, “Синя в’язниця” ламає ці кліше.
Окрім того, що головний герой дійсно виглядає як невдаха, його внутрішній стрижень є найміцнішим за усіх інших персонажів. Його прогрес відбувається поступово і з великою кількістю невдач (тобто правила "де головний герой, там і перемога" тут не існує). У нього щаслива любляча родина, яка підтримує його, гарні друзі та жодних ворогів. Але це все було рівно до того моменту, аж доки він не прийшов на проєкт і не дав волю своїм демонам. Ісагі егоїстичний, моментами жорсткий та навіть грубий. Він стає каталізатором для розвитку інших персонажів не через дружбу та підтримку, а завдяки суперництву, яке ламало його опонентів та стимулювало їх до перебудови своїх світоглядів.
У цьому творі ви не побачите класичної “сили дружби”, адже навіть ті, хто, сміючись, обідають разом за одним столом, під час гри стають один одному найгіршими ворогами, навіть якщо це означає, що футбольне майбутнє іншого буде закінчене. Тут немає поняття "свій" чи "чужий", адже сенс проєкту саме в тому, щоб виростити “найбожевільнішого егоїста”, через що навіть товариші з команди постійно намагаються обіграти один одного і стати тими, хто очолить майбутнє японського футболу.
Окрім цього всього, на фоні цілком урівноваженого та психологічно здорового головного героя існує багато цікавих другорядних персонажів, чиї драми та внутрішні переживання ми споглядаємо протягом історії. Футбольна тематика дозволила автору Мунеюкі Канешіро поділитися своїм баченням у багатьох сферах життя. Він розглядає складні філософські, наукові та психологічні питання через призму спорту, а особливу увагу звертає на феномени поняття таланту, а також складнощі людських взаємовідносин.
Не можна не відмітити прекрасний стиль художника Юсуке Номури, який не тільки вивірено та пропорційно створює зображення, а й уміло передає емоції та почуття персонажів.
Висновок
Про цю мангу є багато схвальних відгуків навіть від професійних футболістів (Деякі з них навіть згадувалися протягом розповіді). Критика переважно стосується дискусій щодо реалістичності ходу гри та прийомів, якими користуються наші намальовані гравці. Та попри це не можна відкидати факту того, з яким розмахом “Синя В’язниця” переписує стандарти для нових сюжетів та ламає заїжджені кліше. Тому, якщо ви шукаєте щось динамічне та мотивуюче, або ж просто у захваті від футболу так само, як і головний егоїст твору Ісагі Йоіті, — радимо вам ознайомитися з цим екземпляром японського мистецтва самостійно та скласти своє враження про нього.
